Про Український Одяг

Про хустки


Хустки відомі в українському народному одязі із другої половини XIX ст. У побуті замож­ного селянства і міщан особливо цінились шовкові і вовняні хустки. їх дбайливо зберігали у скринях як родинну цінність і передавали з покоління в покоління. Вони були предметом подарунка, невід'ємним атрибутом народного весільного обряду. На сватанні на знак згоди молода подавала рушники старостам, мамі - хустку, а батькові - сорочку. За звичай таж сама хустка використовувалася під час обряду покривання.

За допомогою хустини молоду випроводжа­ли на село, запрошувати рід близьких на весілля. Після церковного шлюбу молодих заводили у хату за допомогою хустини. Ще досить поширеною є традиція зв'язувати руки молодим, або під час сватання чи вінчання червоною хусткою "щоб були до пари не на рік, а на вік". Таким чином, на початку XXст. хустка у весільній обрядовості перебрала на себе цілий ряд функцій: знакову, магічну, оберегову, які у попередні роки виконували інші головні убори. Тому хустка посіла поважне місце у повсякден­ному побуті.

Хустки черкащанки Тетяни Дубовець є швидше окрасою вбрання, а не головним убором. Проте, вдивляючись у візерунки, щоразу помічаєш, що на кожній хустці прогля­даються мотиви традицій та обрядовості. Про роль хустки та її значення у житті сучас­ної жінки з ведемо розмову із народною майстринею.