Вітаємо

Вітаємо на сайті «Український одяг» порталу Український сувенір.

З давних часів на Україні одяг мав не тільки практичне призначення, але й велику етнічну та естетичну суть. У кожному регіоні нашої держави були свої унікальні звичаї, обряди та костюми. До різних свят використовувався свій окремий одяг. Всі костюми виготовлялися вручну, починаючи з вирощування рослин (конопель чи льону), виготовлення тканин та ниток, фарбування і пошиття одягу, закінчуючи вишивкою та оздобленням. Український одяг завжди був від природи – як по складу та виготовленню, так і по візерунках вишивки і крою. Кожен регіон або навіть окремі села вносили щось своє у декорування костюму.

Сьогодні цей великий пласт нашої історії та традиційної культури творчій колектив Українського Сувеніру намагається зберегти документально і відтворити практично давні техніки пошиття одягу та вишивання. При розробці нових стилів і технік пошиття одягу ми намагаємось зберегти оригінальність і неповторність вишивки усіх регіонів нашої країни.

Сьогодні Український Сувенір має великий досвід у створенні українського народного одягу, адаптації традиційного крою та вишивки до сучасного одягу і пропонує велику власну колекцію унікальних моделей чоловічого, жіночого та дитячого одягу.

Також пропонуємо постільну білизну та хрестильні набори.

Завітайте до нашої крамниці українських сувенірів яка налічує більше 5000 позицій традиційних промислів, подарунків, виробів ткацтва та всього, що пов'язано з культурою україни!

Спробуйте відчуття натуральної тканини та природнього крою – оберіть свій оригінальний костюм чи замовте щось унікальне тільки для себе.

Галерея виробів творчої майстерні Український Сувенір

Об'яви

  • Записи

Опубліковувач

«Повернутися

Мережаний світ Таісії Мазур

Сорочка Дніпрова ХвиляЧи не в кожній родині були умілі ткалі, вишивальниці, мереживниці, різьбарі та інші майстровиті люди, які із покоління в покоління передавали рукомесло. Отож, і Таїсія Мазур з дитинства була під впливом вишиванок матусі. Та ще краще вишивала її тітка, яка втаємничила Тасю в секрети цього рукоділля. Вишивала з випадкових зразків і з уяви. І все то були перші кроки. Всерйоз взялася за роботу, коли відвідала виставки обласного творчого об'єднання майстрів образотворчого та народного мистецтва "Самоцвіти Запоріжжя". 1988 року вона вперше тут виставляла свої експонати. А затим Таїсія Михайлівна навчалася у школі при об'єднанні, в якій вела курс досвідчений майстер народної традиційної вишивки, заслужена вчителька України Валентина Гаврилівна Харлова. Цей вишкіл був надто продуктивним. Таїсія оволоділа різноманітними техніками вишивання, досягла мистецької досконалості у витворах.

Значними подіями в подальшій творчості майстрині стали республіканський фестиваль народного мистецтва у столиці, а відтак, і установчий з'їзд Спілки народних майстрів у Києві. Відкрилися широкі горизонти в царині національного фольклору, що позначалось на більш глибинному ознайомленні з розмаїттям народних технік вишивки регіонів України. Замислилась, що таке мистецьке багатство існує і в південному Придніпров'ї, зокрема, в Запорізькому краї. Природна допитливість допомагала вивчати якості різноманітних матеріалів, на яких вишивали, колористику, орнаментику. Тут відкрилася глибина народної творчості цього краю. Але є суттєві відмінності. Це гаптування "біллю" "білим по білому", тобто вишиття на білому чи невідбіленому полотні відбіленими лляними нитками. Отож, завдяки вмілому підбору майстринею технік, зокрема, прозорого вирізування, виколювання, мережки з настилуванням, вишивки на рукавах були легкі та прозорі. Все це створювало враження легкого ажуру. В подальшій творчій діяльності, в практиці та викладацькій роботі в гімназії мистецтв Т. Мазур використовувала набуте в сорочках, платтях, особливо на рукавах. Це зумовлено кліматичними умовами. В так оздобленому жіночому вбранні легко дихається, воно не блякне на спекотному сонці. Полюбляє лічильну гладь, лиштву, зерновий вивід, види мережок, настилування.

У жіночих сорочках, у тому числі і додільних, Таїсія Михайлівна вишиває вуставки, полики, плічка — то охорона плечей, манжети — сила руки, зап'ястя, на станку, грудях — оберігає душу, серце від злого. Додільна сорочка "Колос Придніпров'я" прикрашена традиційно вишивкою на рукаві, вертикальним деревцем із гілочками на подолі, вуставці різними техніками: лічильної гладі, настилуванням, виколюванням, вирізуванням, мережками. Тут переважають коричнювато-вохристі кольори.

Сорочка Колос ПридніпровяОсобливої краси і довершеності в оформленні рукава в сорочці "Дніпрова хвиля" майстриня надала саме пришиванню рукава до вуставки — полики-плічка. Вона його зібрала в дрібні складочки (їх називають "пухлі", "пухлики") в один або кілька рядків посередині. Загальний колір оздоблення всього ансамблю — синьо-волошковий.

Немала заслуга пані Мазур як дизайнера, модельєра у відновленні зразків одягу для дорослих і дітей. Треба тільки бачити, як вона пречудово одягла свою маленьку онучку. Скільки в оздобленні вбрання фантазії, вигадки! В основу композиції авторка закладає заповідані ще трипільцями ромб і квадрат, що, трансформуючись, прибирають форм символічних знаків — оберегів. Ці сорочки ввібрали в себе також неповторну традицію українського рушника (а їх у неї немало), святкового народного одягу, їхню обереговість, захисну силу, які має в собі Краса.

Ромби заповнює квітчастими, ялинковими хрестиками, в центрі яких такі ж ромбики способом проколювання на плічці, а ромби чи квадрати обрамляє "ялинковим віттям", що ніби проростає з восьмигранної квітки, пелюстки якої чергуються "біллю" чи попелястими кольорами. В трикутниках проростають чотирипелюсткові квіточки. Фриз обрамляється мережкою чи зубчиковою смужкою. Маніжки на чоловічих сорочках волошкових чи червонястих кольорів, в яких співіснують геометричні, рослинно-геометричні орнаменти, в них збережені архаїчні, магічні оберегові мотиви ромбів, хрестів, восьмикутних "звізд" розеток. У ромбиках вишиває восьмипелюсткові жовті квіточки. Застосовує вертикальні хвилясті смужечки, маніжки, в комірі — горизонтальні округлі жовті смужки, мережки. Традиційним є розріз пазухи 25 — ЗО см, завжди посередині, який майстриня підрублює. До коміра пришиває дві китички, щоб його зав'язувати. В жіночих строях широко використовує ґердани на шию, в основі композиції також ромби, які гармоніюють із загальним кольором.

Майстриня оздоблює рукави не тільки орнаментами "деревця" чи "ламане дерево" у вигляді ромбів, хрестів, вирізування, але й скісними червоно-коричнюватими зубчастими смужечками. Вони сполучаються і з жовтим кольором. Широкі манжети також оздоблювала різнокольоровим орнаментом у смужку. Вишиває рукави в три ряди жоржинами, калиною, трояндою з пуп'янками і листочками. В такий же манір оздоблює і маніжку, а горловину сорочки — зубчиком у червоний колір. Чудовою оздобою слугує широкий яскраво-червоний ґердан чи разок намиста. Гарною прикрасою є жіночі головні убори — очіпки, крайки, що гармоніюють із вишивкою. Обшивки навколо горловини перетворювалися на окремі декоративні елементи, які надавали їй закінченості. Найбільшим багатством мотивів відзначаються сорочки, виконані технікою вирізування, побудовані на чіткому ритмі чергування. Щоправда, вирізування має чимало назв. Щоразу від виставок до виставок майстриня репрезентує досконалі, довершені витвори. Вони стали надбанням музеїв Києва, Запоріжжя, були замовлення осередку українців Австралії, а також знаходяться в особистих колекціях громадян Канади, Німеччини, Йорданії... 1991 року їй присвоєно звання "Народний майстер України", затим прийняли до членів НСМНМУ, а пізніше стала президентським стипендіатом.

Фрагмент сорочки Дніпрова хвиляНабуваючи дедалі більшого творчого досвіду, майстерності пані Таїсія заповзялась розробити і систематизувати мотиви Запорізького краю, відродити його орнаментальне розмаїття та техніки вишиття. Це, зрозуміло, копітка дослідницька робота, і вона належно оцінена. Т. М. Мазур є першим лауреатом Запорізького відділення Українського Фонду культури. При об'єднанні вона виплекала перший випуск юних вишивальниць. До речі, всім їм присвоєно звання "Майстер декоративно-прикладного мистецтва". Обласний центр народної творчості відзначив її подячною грамотою за велику і шляхетну роботу зі створення першої мистецької школи національної традиційної вишивки Запорізького краю.

Поважну майстриню запросили до національної гімназії мистецтв № 25 у Запоріжжі, де вона веде студію української вишивки. За 12 років навчально-виховної роботи вона виховала немало дітей, чиї роботи відзначені дипломами обласних виставок у творчому об'єднанні дорослих"Самоцвіти Запоріжжя", яке має статус колективного члена. Це — Тетяна Колесник, Олена Самойленко, Юлія Юрчук, Катерина Шуляр, Марина Якимова, а Тетяна Колесник уже має звання "Майстер декоративного мистецтва України". Мисткиня переконана, що, приміром, кільканадцятьом її ученицям уже сьогодні можна присвоїти звання. А це — золотий фонд українського народного мистецтва. Роботи вихованок Т. Мазур, учениць Тетяни Колесник, Катерини Шуляр, Марини Єщенко, які брали участь у фестивалі міжнародної організації "Людина — людині", поповнили експозицію всесвітнього музею дитячого національного костюму, що знаходиться в штаті Канзас Сполучених Штатів Америки. Були дипломи дирекції цього музею і поздоровлення місіс Т. Мазур і її міс — вихованок за шляхетний дар. Так мисткиня через світ дитячої творчості робить свій внесок у справу реалізації ідеї гуманістичних зв'язків, пропаганду національної культури не тільки на Запоріжжі, але і за рубежем.

Національний стрій цементує в собі давні традиції, в ньому простежуються найвищі цінності, відчуття кольору, ритму, лінії, симетрії, гармонії.

 

Чоловіча сорочкаНа персональних виставках в Києві та в Запоріжжі поважної мисткині, яку Бог обдарував гарною вродою, багатьма талантами (солістка народних хорів "Запорізькі козаки", "Яблунька" і етнолог, педагог), вона красномовно засвідчила одвічне покликання художника-патріота — творити красу, утверджувати українство. Сповнювати щирі людські серця ніжністю, сіяти в них добро.

 

Дивіться також вироби майстерні Український сувенір з мережкою.